Блуд

Медитація над безвихіддю, або казка з вашим кінцем / 3 год. / 18+

Це історія про повію та її численних клієнтів, про те, як за своїми сексуальними збоченими забаганками відрізняються старі професори від «портфельних інвесторів». Хоча, ні. Це історія про Лисицю-перевертня та її спроби віднайти точку опори в людському світі. Чи, навіть не так. Ця історія про пошуки відповідей на безліч питань: що має цінність в цьому світі, а що – ні, в чому природа краси та чи варто присвячувати життя пошуку істини, якщо вона – недосяжна, й мільйони людей, поклавши на її пошуки усіх себе, пішли ні з чим?

Про що ця історія? Зрештою, кожен вирішує для себе: побачити в повії повію, чи філософа, почути суцільну безладну маячню, чи глибинний сенс, прихований у ній. Вистава Малого театру «Блуд» за мотивами роману В.Пелевіна «Священна книга перевертня» – це «медитація над безвихіддю, або казка з вашим кінцем», де ніхто не може передбачити, що саме ви побачите та почуєте.

Вистава йде російською мовою

Автор п’єси А.Попов за мотивами роману В. Пелевіна «Священна книга перевертня»

Режисер – Андрій Попов

Ролі та актори:

Вона – Вероніка Літкевич

Він – Олександр Соколов

Інкогніто – Станіслав Весельський

Прем`єра – 19 листопада 2017 року

  1. Хорошая игра актеров , много текста и играют безупречно, Немного смущает одежда главной героини , что то не так , в целом очень классная постановка, молодцы.

  2. Другий вечір приходжу додому з глибоким враженням від почутого, побаченого, пережитого і відчутого від вистав в Вашому театрі.
    «Місце для дракона» вистава начебто для дітей, але з таким глибоким змістом що раджу його передивитись і батькам і дідусям. Переосмислити , правильно розставити акценти в житті, заради чого і кого треба жити і боротись. Ця вистава робить тебе добрішим і мудрішим.
    «Блуд»… Пелевін є Пелевін… Це його бачення життя, його філософія кохання. Цю виставу треба не тільки бачити і слухати, а й чути і відчувати.
    Сказати, що актори грали чудово – це не сказати нічого, тому що вони тебе забирають до себе і ти разом з ними проживаєш їх життя на сцені.
    Всім хто хоче побачити талановиту молодь і майстерність акторської гри, раджу відкрити для себе Ваш театр.
    Впевнена: хто хоч раз відвідає його, буде повертатись сюди знову і знову.
    Від щирого серця дякую за подаровані враження і відчуття прекрасного.

  3. І знову Малий театр вражає! “Блуд” дійсно взірвав мозок, змусив замислитися над багатьма речами та життєвими подіями навіть тих, хто прийшов на тетральну виставу вперше!
    Враження глядачів від перегляду не потрібно навіть описувати…Все стало зрозуміло по нескінченним оваціям і небажанню публіки відпускати акторів зі сцени!
    Ще раз дякую Малому за прекрасний вечір!
    Впевнена, ще неодноразово порадуєте глядачів цікавими постановками!

  4. Вчера были с подругой на спектакле “Блуд”. Потрясающая игра актеров в сочетании с музыкой – очень проникновенно! Актеры большие молодцы, круто держали внимание всего зала. Соколов – он очень яркий, талантливый, всегда разный, а его голос-это круто!!!! Инкогнито-это конечно нечто 😉 невероятно пластичный, очень необычный образ (и молчаливый и непредсказуемый). А Хули – она крутая, такая молодчина, так уверено, так смело, так мастерски. В.Литкевич – респект и уважуха, в самом хорошем смысле слова!!!! Хорошая атмосфера, несмотря на само здание и зал 🙁 с точки зрения архитектуры здание видимо уникально и ценно, но в каком-то непонятно-ужасном состоянии…. Сидели одетые, как-то прохлано и неуютно…. Ну как так зал и помещение – это самое главное, а эмоции от игры актеров просто были на высоте, спасибо большое!!!!!

  5. Вперше була в цьому театрі! Дуже приємно вражена! Блуд – це цікава тема і неперевершена гра акторів! Дякую на надзвичайні враження та неймовірні емоції. Боялась, що 3 години, то мабуть буде скучно, але спектакль перевершив всі сподівання. Кіт дуже гарно вписався)!

  6. Кожний спектакль МДТ- це повне занурення у дійство, це оголені емоції, це мистецтво у його чистій формі. Актори тут не грають – вони на сцені живуть, проживають кожну емоцію, кожен момент, чесно, з повною віддачею.
    У спектаклі “Блуд” Малого театру- все ідеально: текст, постановка, світло, музика, актори!!!!
    Дякую вам за вашу майстерність, щирість, кропітку роботу, за магію, яка панує на вашій сцені!
    Ви неперевершені!!!!

  7. Вистава поставлена за творами В. Пелевіна. Як визначили її жанр автори – медитація над безвихіддю, або казка з вашим кінцем. Дуже цікава та несподівана постановка. Я не люблю Пелевіна, тому розвиток сюжету був для мене несподіваним. Чудова гра акторів ні на мить не відпускала увагу. 3 години сприймались як 1,5. Післясмак цікавий та подовжений у часі. Незважаючи на присутність невеликої кількості ненормативної лексики та місцями дещо пікантні сцени може підійти для побачення. Але не для дітей. Загалом вистава дуже сподобалась та я буду рекомендувати її для перегляду своїм знайомим. Це та вистава, яку не варто переказувати, а яку варто дивитися

  8. Не могла відірватися від перегляду, було смішно. Варто чи ні слухати своє сердце, чи голос душі, можливо не звертати уваги, але ,, Ми ж ні звірі, треба поговорити‘‘, як казав герой -Александр. Що цікавого може повідати повія? Пожалітися на своє життя, чи як прийшла до такого вибору. Слухаючи її розмову , нібито приходить до думки , що вона кришталевій , деякіх матрон. Коли дивишься на чарівну Вероніку Литовченко, попадаєшь під її чари, будь то чоловік чи жінка. А чого вартий Олександр Соколов, який перевтілюється в різних персонажів, роблячи це віртуозно. Інкогніто-так він , навіть не вимовив жодного слова, начебто привид, але( великими літерами); його тіло вимовляло більше і краще, ніж уста.Музика у виставі грала дуже голосно, наче бажала достукатися до глядача. Слова різні, але об‘єднанні лозунгом-схамениться, озирніться. Восточні бої-танці визивали регот всього залу. Чудовий, забавний відеоряд; проектор, який в колі відображав намальований ліс, в якому мешкає лиса. Дуже сподобався хід акторів в третьому акті-розмови та спів у мікрофон. Зуміла я хоть трохи зацікавити вас? Так мерщій за квитками на виставу ,, Блуд‘‘.

  9. Неможливо було відірватися від того, що відбувалося на сцені – попри непростий текст і поєднання усього, що тільки можна було поєднати (монологи, діалоги, пісні, танці, бійки, проекція, театр тіней, відео на плазмі, комунікація з глядацьким залом, філософія і абсурд, і .. неможливо перерахувати все!)). Кілька разів було чітке відчуття, що актори не грають, а живуть своїм життям, а ми просто спостерігаємо за ними. Вистава не дає розслабитись, бо постійно треба пропускати через себе зміст реплік – але водночас у ній безліч дуже смішних моментів. А в кінці – надзвичайно зворушливо – пів-зали вийшли в сльозах. Вся вистава – розповідь-медитація про життя, проілюстрована картинками-сценами спогадів і роздумів. На сцені – тільки три актори, але відіграють вони за десятьох (причому в буквальному розумінні, бо і Олександр Соколов грає декілька персонажів, і героїня Вероніки Літкевич – дуже різнобічна). Дуже переконлива і талановита гра! Причому і в основних образах постановки, і під час інтеракції з глядачами. Якщо ви не боїтесь текстів Пелевіна через їхню відвертість, а звертаєте увагу на зміст – то вам – сюди!

Залишити відповідь до Лариса Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *