Point of View


A performance you won’t see / 60 min. / 16+


Based on essays by Olha Kobylianska and Lesya Ukrainka З


«I open my eyes so wide… so wide, my dear comrades, in the hope that at least I dream… that at least a
little bit… that at least! At least I will see the twinkling rays of the holy sun, I will not.»
(Olha Kobylianska «Blind»)

There are people among us who cannot see the world: they can only feel it, touch it, hear it, but they
cannot see it.
We should realize that they need our tolerance and understanding on a daily basis. But what is the best
way to understand them?
The new theater project of the Maly Theater «Point of View» will be held in complete darkness and will
reveal the feeling that cannot be seen by the eyes.
Everyone has their own point of view.

❗IMPORTANT: in order to maintain the atmosphere created by the authors and other participants, we
insistently demand to hand over all gadgets and other glowing devices at the entrance to the
auditorium!

Director: Ganna Turlo
Sound design: Volodymyr Shikalo
Light design: Sergiy Ogrudnytsky
Cast:
Mariia Motorna
Larysa Sheloumova
Daniil Mireshkin
Yuriy Kulinich

Premiered on April 26, 2019Р

5 Replies to “Point of View”

  1. Вистава, яку ви не побачите. Але… Ви зможете почути, відчути, замислитися. Дякую Малий Театр, за те, що знов у саме сердце.

  2. Коли я зайшла в зал, то побачила, що на сцені було багато стільців. Весь зал був занурений в напівтемряву і лише білі частини одягу відсвічувались під блакитним сяйвом ламп. Коли почалася вистава – світло зникло остаточно. Як я не намагалася мружити очі, але не вдавалося побачити абсолютно нічого. Потім я почула звук кроків, що наближалися. Усі мої почуття загострилися. Решту вистави я бачила не очима, а серцем. Вистава примусила задуматися над актуальною проблемою людської сліпоти. Відчути себе на місці тих, хто втратив зір. Відчути на собі їх радість, і горе, любов та ненависть… Відчути, як можна боротися за право жити в світі зрячих, або здатися… Вистава мені неймовірно сподобалася! Це була та ситуація, коли виставу можна і потрібно назвати особливою. Такою, яка проникає під шкіру, в мозок, в кров і допомагає дечому, в середині тебе, змінитися.

  3. Не так часто мене дивує чи вражає театр, бо здається вже бачила багато. Але ця вистава особлива. І так, я здивована і вражена. Знала, що “Точка зору” буде проходити у повній темряві, але і подумати не могла, що при цьому буду відчувати. На весь період спектаклю у вас забирають телефони і можливість що – небудь побачити. Ви лише слухаєте голоси, звуки, відчуваєте запахи, намагаєтесь уявити акторів, як вони виглядають, скільки їх. І головне, ви починаєте розуміти тих людей, які у темряві постійно… Сам сюжет вистави теж будується на розповідях тих, що втратили зір. Актори передають їх історії з життя, роздуми, відчуття, переживання у тих чи інших ситуаціях. Це все, звісно, підкріплюється цілковитою темрявою у залі і глядач максимально сконцентрований своїх відчуттях. Кожне слово, звук, аромат, навіть якщо це просто кроки, дихання, аромат свіжозавареного чаю, подув вітру проходить не повз, а крізь вас. Це ціле відкриття, бо ви ловите себе на думці, що уявлення не мали, як жувуть незрячі. І якби хтось просто це розповів чи ви прочитали у книжках, всеодно не зрозуміли б цього краще, ніж за годину цієї вистави. А ще не зрозуміли б, яке це багатство бачити, чути, просто дихати і ходити. Ми, глядачі, знали що після закінчення спектаклю включится світло і ми знову повернемося до яскравих фарб життя, і як ніколи розуміли, що для когось ця темрява не має кінця, на жаль. Вистава вчить цінувати те, що є у кожного з нас, а ще – не робити смартфон центром свого всесвіту, бо багато цікавого відбувається поза ним, зовсім поруч, потрібно тільки звертати увагу на дрібниці і деталі, і не лише тоді, коли щось втрачено.

  4. Епатуючий підзаголовок “Вистава, яку ви не побачите” стає абсолютною реальністю: дія відбувається в абсолютній темряві. І це зовсім не псує перегляд. Неймовірний досвід повного занурення у виставу. Глядач є не просто спостерігачем, а стає співучасником, переживаючи кожну емоцію разом з героями. “Вимикається” зір і загострюється решта відчуттів. Світ звужується до глядацького залу, більше немає чітких граней між акторами і глялачами: кожен рух, жест, подих є частиною цього дивного і фантастичного світу. Година, проведена в залі, пролітає, як мить, але залишає після себе силу силенну емоцій, вражень, думок.

  5. Це незвична вистава, на якій ти нічого не побачиш, але багато чого відчуєш. У залі наступає повна темрява, до якої не звикають очі. Створюється симуляція сліпоти, а актори грають із простором, звуками. Вистава створена задля того, щоб глядачі відчули та зрозуміли незрячих людей, яких так багато у світі. Також присутня певна інтерактивність. Мені сподобались елементи комедії і інсайдерська інформація про життя сліпих, їх стосунки, та ставлення до життя. Драматична частина здалася мені не дуже сильною, але навіть беручи це до уваги, я б порекомендувала цю виставу усім своїм знайомим.

Leave a Reply to Яна Cancel reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *