DORIAN

Plastic Drama/ 60 min. / 14+

Not a classical view of a classic story. Dorian’s portrait is a portrait of anyone who has felt the struggle
between natural instinct and socially acceptable behavior. This portrait was created with the colors of
music and movement.
Please don’t expect to see a Victorian dandy. Events are carried to a dystopian futuristic world, where
the eternal conflict of nature and culture is brought to the brink. Don’t expect a straightforward plot
familiar from high school. The plot unfolds in two dimensions: real and transcendental, external and
internal. Do not expect. Be here and now. Just allow yourself to communicate with the world without
prejudice. Perhaps this is the answer that the heroes of the play are looking for.
Based on novel by Oscar Wilde
Director: Nina Kolesnikova
Production designer: Polina Snisarenko
Engineer: Bohdan Kulchytsky
Musical design: Yegor Pinchuk, Lesya Stefanyk
Light design: Marie Akopian

Cast:
Dorian – Igor Lagai
Portrait – Stanislav Veselsky
Sibyl – Mariia Motorna
Bazil – Maksym Kushchov
Lord Henry – Roman Novak

1 Reply to “DORIAN”

  1. “Доріан” за мотивами роману О. Уайльда – ще одна грань коштовної огранки Малого.
    На жаль, я не читала анотації до вистави і це мене трохи збило з пантелику. Я довго шукала прообрази лондонських денді, мучилась питанням, хто є хто. Вдалося відчитати тільки Сибілу (і не тому, що тут це єдина героїня, а через проникливу, тонку гру М. Моторної – сцена самогубства та «відбиття на портреті» – дуже сильні) та Портрет (захоплююсь неймовірною пластикою С. Весельського, його персонажу мені було замало), трохи пізніше – філософа-творця Безіла. А от щодо Генрі та Доріана, як на мене, їм не вистачало дихотомічного зла, вони так і залишились – але це для мене – нерозкритими, невиразними та неоднозначними.
    Трохи заважало те, що не можна було охопити поглядом всієї сцени і потрібно було вертіти головою, слідкуючи за акторами. Та ці технічні моменти затьмарило заворожливе музичне тло-акцент у поєднанні з безсловесним, але таким глибоким та промовистим світом рухів.
    Коли я «відключила» літературний план, сюжет першоджерела, і почала проживати спектакль як самобутній витвір «тут і зараз», у мене пазл склався.
    «Німа» та «сліпа» («Точка зору») вистави – черговий доказ того, що театр здатен задіяти всі органи чуття глядача словом і мовчанням, звуками і тишею, образами і повною темрявою, рухом і непорушністю, без дотику проникаючи в мозок, серце, нервову систему.
    Дякую, Молодий, для мене кожна ваша вистава – must watch, кожна залишає післяобрази.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *